Новорічна ніч є святом чеської молоди та взагалі очайдушних гуляк. В цю ніч влада мусить поступитися… Не диво — треба-ж мати одвірок, куди-б виходила молода енергія… В цю ніч небезпеки для краю не може бути — бо всі п'яні, веселі… А раз веселі та ще п'яні, чого жахатися? Хай собі погуляють ніч, хай п'яними лавами швендяють по „наместях“, горланять всякі нісенітниці, атаковують дівчат і приступом беруть од верескливої жертви податок новоріччя — поцілунки; хай обблюють вулиці, кафе, ресторани, одним словом, хай все нутро вивітриться радощами безглуздя, срамотними піснями, реготом, пустуванням, блюваками. Поліція певна, що все буде спокійно, — ранком двірники попідбірають п'яних, побитих, знівечених, — позмітають все нагиджене… І знову піде життя гармонійно, як у добрій оркестрі, під диригуванням поліцаїв у білих рукавичках.
Робітничі маси — не беруть участи в цій блювотині — вони наповнюють залі винайнятих театрів, музичних та театральних кабаре, де в цей вечір ідуть вистави культурно-пропагандистські під керівництвом авангарда робітничої класи.
Робітничі маси в цей вечір справляють „Червоний новий рік“.
Їм не дозволяється мати залі на всю ніч, але все-ж кілька сеансів за вечір перепустять через авдиторію силу пролетарів. Вони мусять для цього скорочувати програми, але що-ж поробиш: вони, доки що, мають опікунів, що доглядають їх здоров'я — то-ж мусять кори-
