часу створення „власної“ держави вона поволі сунеться назад… Ліві громадяни це пояснюють тим, що „держава“ втягла багато культурних сил до державної роботи. (Кажуть, що один гарний поет Махар став чудовим інспектором армії).
Цей занепад було константовано і в Німеччині. З часу заснування „Республіки“, потенціяльні, творчі сили, оминувши буржуазію, пішли до революційного пролетаріяту Це був час гри в комунізм. Але згодом, коли держава почала стабілізуватися, — посади, й взагалі все те, що звязано із стабілізацією, перетягли від робітництва чимало цих культурників.
Правда, тут у Чехії зародилися нові, молоді угруповання, але вони доки що не чітко уявляють ролю мистецтва в класовому суспільстві.
Виховані на модернізованій французькій літературі серед дрібно-міщанського оточення, ці молоді угруповання боролися між двох сил: „французьким впливом і комуністичною інтуїцією“. Врешті оточення перемогло й молода генерація вдарилася в футурізм власного виробу, йдучи до дадаїзму.
Таким чином молоді сили одірвалися від класових завдань. Забули, кому повинна служити їхня творчість і почали творити революційну форму без класового змісту, без пролетарсько-класової лінії.
У Празі, крім тих, що туманили своєю плутаною ідеологією молодшу генерацію, є ще окремі пролетарські творчі одиниці, як Гора, Горжейші, Нейман, Майорова, Броніслав, що не звязані ні з якими угрупованнями…
