Сторінка:Олесь Досвітній. Нотатки мандрівника. 1929.pdf/48

Цю сторінку схвалено

повій… що в Гамбурзі саму Sant Paule що-ночи запружують тисячі бідачок, що мусять заробляти тілом?

Хіба диво, що пивниці, кафе, танцульки повні дівчатами — зовсім на вигляд не професійними проститутками, але які мусять десь якимсь способом заробляти — йти на явну неминучу загибель — сифіліс, і розповсюджувати венерику навколо себе…

Не диво й те, що різні національні торговці жіночим тілом осіли тут не з учорашнього з своїми вертепами, пивницями, ресторанами, танцюльнями, поширюючи свою агенцію через порт на цілий світ.

Не диво!

Японські, китайські, грецькі, італійські, англійські притулища складають цілі вулиці. Найзаконнішим чином, геть аж до листівочної реклами вони закликають до себе охочих.

Европеїзовано, взаконено й під захистом монархо-соціял-демократичної влади… Бо иншого рятунку немає. Або здавай позиції робітничій класі, або рекламуй проституцію, бо хазяї капіталісти мають із того зиск.

ПЛАКАТ.

На розі робітничого району — робітничий клуб… Умови капіталістичного ладу примусили цей клуб утворити під виглядом легального бару — пивниці. У двох невеличких кімнатах завше повно робітників, особливо вечорами, коли „безробітних“ доповнюють ті, „що пошабашили“ й тут у передній половині „клубу“ шматком хліба та ковбаси з кухлем пива заморюють свій голод денний.