Пусть без штук и без панамы |
З цього новорічного віршу видно, як мало бажає чорно-жовта еміграція.
Надіймося на Мума й вільніше дихаймо. Не забуваймо про діяманти на руках наших дам, що мусіли вони спродати (о, гірка доле!), та побажаймо, щоби вони не тинялися нафарбовані біля притонів, куди кинула їх тяжка доля…
Тут вся біографія еміграції. Три шари її: невеличкий верхній, що мав грошики, встиг присмоктатися до німецького капітальця і разом з ним, потроху відновляє свої „збитки“, поповняючи капіталець із того, що часом дає їм европейсько-американський імперіялізм на боротьбу за „велику неділиму“; середній — це той, побажання якого висловлює вірш, — він тепер за все: „і в рестораціях за кельнерів, і до послуг поліції за агентів, за вояжерів, за комісіонерів, він тепер іде на те все, що колись творив, яко ідеолог і керманич та слуга царату, через инших…
Третій шар — це простяки, що потягнулися хвостом за цими двома — світ-за-очі; тепер покаялися і мріють повернутися. Їх душить чуже