Халат втопив на мить квіти до своєї пики певне нюхнувши їх в-останнє й прожогом кинув у новий гурт юнаків…
Але обличчя вмент скривилося невимовним жахом, а простягнуті руки так і лишилися в повітрі…
Квіти впали під ноги юнаків, що несли червоний прапор… Це вже не були одноманітні зелено-вбрані бойскавти… робітничі блузи, сорочки, жакети мішалися з жіночими сірими, темними охватами — кашкети, брилі.
Молоді, веселі, задьористо-погрозливі обличчя…
Повітря бухнуло:
„Ми молодая гвардія селян, робітників!!!“
Комсомольці робили контр-демонстрацію фашистятам…
На панелі скислі обличчя: де-не-де промінцем радісний блиск очей.
Не диво. Гешефтмахерський квартал…
Пика насупроти наче змій зиркнула… просичала прокляття, погрозливо мотнула догори в мій бік підборіддям і зникла в дверях темних покоїв…
Промахнувся…
А вслід йому знизу хтось з юнаків шпурнув назад на балкон квіти. Пучок розсипався прахом.
|
С Новым Годом!.. |
