А тут на̀ тобі — якісь такі гольтіпаки в заялозених блузах щось по-своєму думають та ще виявляють якісь дивацькі протести…
Спадкоємці кайзерівського виховання й приписів — щиро й неухильно продовжують велике діло машинізації й стандартизації мислення…
Легальність? — потрібна річ. Вона-ж дає кращі можливості виявляти, хто що думає, як думає і що гадає робити…
Не диво, що при такім легальнім становищі збори організації „легальної партії“ одбуваються кожен раз таємно, иноді переносячись кілька разів за вечір з одного викритого шпиками місця до другого. Тому не дивно, що для того, щоб літератор міг перебалакати про літературні справи з поетом У чи випити кави, — треба тихцем упорядкувати рандеву де-будь на куховарні, або у якоїсь невтральної особи… бо-ж хіба приємно при легальнім становищі, коли ти належиш до КПГ, а за тобою ходять назирці, сидіти у себе з приятелем і кожну мить відчувати, що ось-ось насуне поліція й під виглядом „шукання злодія“, що, мовляв, здається, сюди втік, почне трусити, оглядати… кешені.
Не диво, що вчора поету Х спекли діло за те, що літ з десять тому він виголосив заклик серед школярів повалити уряд та вихваляв уряд, з яким Німеччина була не в приятельських відносинах, а художникові — впаяли діло за малюнок „антиморалі“, образи парламента та невизнавання кодексів реєстрації думок, і за те, що без дозволу почав малювати те, що за приписами не належало.
