Низенькі зелені могилки щільно притислись одна до одної, як свого часу в борні щільною лавою йшли на бій ті, кого сховали вони під собою.
Карл Лібкнехт, Роза Люксембург — в середині; поруч з боку та в дальших шерегах могилок — ще тридцять шість борців-ватажків великого повстання за комунізм.
Низенька дротяна огорожа навколо, живі квіти на могилах…
Це приступна скромна фортеця хоронить відважних борців за диктатуру пролетаріяту.
Це центр постійних думок робітничої Німеччини. Він нагадує їм, як треба жертвувати життям за велике майбутнє, за робітництво, коли вирішається його доля.
І робітнича класа Німеччини це добре розуміє.
Карл Лібкнехт був не тільки відважний революціонер-політик і стратег робітничої класи: це була універсальна людина, марксист, історик і знавець мистецтва майже всіх культур. Він вивчав їх, накидаючи безліч критичних нотаток; він слідкував за всіма літературами, намагаючись читати їх в оригіналах. Він вивчав мови із словниками, здолав філософсько-літературні труднощі. В одному листі до сина, листі, що ще не увійшов в друковані збірки, К. Лібкнехт пише йому про одну із стародавніх книжок, яку, на запит сина, радить йому прочитати, даючи їй основну критичну оцінку, що її треба не забувати читаючи.
