Сторінка:Олесь Досвітній. Нотатки мандрівника. 1929.pdf/23

Цю сторінку схвалено

шарудів рогачиком в кав'ярняному заслоні — й стиха промовив:

— Отой теж каже… — і не договорив. Сусід на момент відхилився від свого заслону, ляснув по спині машиніста і весело промовив:

— Ничефо! — й додав по-німецькому до нього: — Ти брат, тільки з нами тримайся… всі ці бугаї до чорта полетять!

— Капуста! — ніби рекомендуючи приятеля додав він нам, мотнувши головою у бік машиніста і кивнувши нам вітання, взявся знову за свій рогачик.

Як переходив контору, позбавлену архітекторами денного світла, освітлену електрикою, в вічі кинулися десяток голів і їхні зігнуті спини за величезними столами накопиченими статистичними картками, книгами… Де-які з службовців мовчазно підвелися, зиркнули сонними, втомленими бездумними очима й знову нахилилися над роботою…

Ці теж працювали. Чи вони думали взагалі? Тяжко сказати. Але що вони не хотіли опинитися в шерегах армії безробітних, це — ясно.

Особливо ота дівчина з червоно-жовтим кучерявим прядивом волосся й смугами під очима. Вона напевне не здає позицій, а її шовковий дульєт нагадує, що вона вміє боротися за існування й знає не одно „кафе“, не один „готель“, не одну вулицю, осяяну електрикою ночи…

То також боротьба…

ІМПЕРІЯЛІЗМ І РЕВОЛЮЦІЯ.

Передвоєнний німецький капіталізм так переріс, що вилазив уже поза свої державні межі.