підприємець, так би мовити, акціонер Кº — і разом член компартії?..
— А ніяк. Не забудьте, що ми фабрики не маємо, а самі в кількох працюємо і заробіток ділимо по-між себе… заробляємо ніби від „хазяїна“. А коли й буде стільки грошей, що будемо поширювати підприємство до фабрики, то що-ж? — Вона буде комуністичною фабрикою… Це добре… Все одно нам колись треба буде будувати свої фабрики… Різниця лише буде та, коли візьмемо владу, а ми її таки візьмемо… то свою фабрику не доведеться націоналізувати — вона вже буде сама собою націоналізована… Чи може боїтеся, що це схибить мене з комуністичного шляху?.. Ого! — він весело усміхнувся і потер руки. — Я вже двадцять років комуністом, не соціялістом, а комуністом. І хоч не був на війні, а володіти рушницею добре вмію… Та й радіо в ті часи не пошкодить… — Візьмемо! Хай хоч крутиться буржуазія, а візьмемо!
Якось дивно було слухати таке від „фабриканта“…
Пригадався син сенатора, верховного прокурора одної Німецької республіки, комуніст, поет, літератор, що активно бореться з „татом“; і перманентно пересиджує в тюрмі… Згадується професура, люди науки, що теж ділять разом долю революціонерів робітничої класи в умовах жорстокого поліцейського режиму монархо-буржуазно-„соціялістичного“ уряду.
— Такі умови країни розвиненого капіталізму, удосконаленої техніки й великої промисловости. Вони утворюють таку диференціяціїю
