днів на тиждень що-доби 14-18 годин. Вони не мають платні, а живуть з ласки постояльців, з того, що дадуть їм за послуги… ніякої тобі культосвіти, охорони праці та инших заходів і турбот…
Всюди на вулицях, в їдальнях, пивницях, кафе, ресторанах, театрах — сила жінок. Не дивно, що їх сила, а те, що вони так марнують час… Чемні, навіть не нафарбовані — дивно. Невже-ж тут так багато ледацюг, що животіють на засоби своїх чоловіків, і тиняються від нудьги всюди, де тільки може ступити людська нога?
Але це так здається… Навсправжки це не ледащиці, — це теж перекупки, комісіонерки, та торговки — але власним тілом… Повії.
„Чесні“ жінки своїх чоловіків — ото, бач, в проходці з собаками на ремінця… — то „єдина“ їхня розвага, під час відсутности „дружин“…
Чому така сила проституції?
Умови буржуазного ладу, що творять паразитів і безробіття, породжують, з одного боку, величезну касту зогнилих бахурів, з другого дають простір до проституції — до шукання заробітку власним тілом.
Усе це гнойовище спекуляції і розпусти, що животіє на тілі Німеччини, викрив і викриває своїм талановитим пензлем великий німецький художник Георг Гросс.
У своїх малюнках, які може й є незрозумілі для де-кого, хто не знає німецьких обставин — Грос, Шліхтер і ціла генерація молодших ху-
