— Та дідько його зна, що воно те й друге… Я добув тільки садівничу книжку й сам не знаю, що воно буде… Там приятель, колишній посол, — за табельщика… Може якось допоможе…
Шкода було чомусь цього чолов'яги… Хай собі їде… Може дійсно буде городником… Людиною стане…
Коли він висідав біля Страсбургу… ми побажали йому щасливої дороги…
|
|
Купе одкупив джентльменистий сер а-ля „Едуард Грей“…
Їдучи через Німеччину, инакше не балакав, як крізь зуби, поводячись як сенатор…
Але ось кордон. Маячить червоний прапор, і на кордонній будочці напис:
„Пролетарі всіх країн, єднайтеся“.
Провідник ввічливо поінформував сера (чи не диво! — по-англійськи):
„Тепер можна говорити не „пан“ і „добродій“, а товариш і громадянин.
Сер чомусь скривився і запропонував йому цигару та джіну.
Провідник чемно одмовився і почастував його з блакитної, золотом обведеної коробочки, цигарками „Зефір“.
До самої Москви сер змінився і сенаторська пиха перейшла на застерігаючо-доброзичливу запобігливість.
В купе одному йому було чомусь сумно.
А на зупинці провідник жваво щось розповідав червоноармійцеві й обидва весело реготалися.
