В той час друковане слово соціялістів II Інтернаціоналу вже не мало впливу, а самі події, що насувалися, потребували чогось иншого.
Окремі одиниці буржуазного походження чи ідеології, що побували на фронтах і на власній шкурі зазнали, що воно таке „демократичне“ змагання — також повстали проти війни. Одначе, все це виникло самотужки без будь-якої організації.
Тоді Раймонд Лефевр кинув гасло створення організації „Арака“ (спілки колишніх військових) та їх органу — газети „Клярте“.
Найлівіші з соціялістів того часу, як Ваян Кутюрьє, Жорж Бруєр, Анрі Барбюс приєдналися до його заклику, й ця невеличка група взялась до заснування „Арак’а“ організації колишніх військових та їхньої газети „Клярте“. Коли звернути увагу на те, що в ті часи був „демократичний“ та „соціялістичний“ вплив — то це вже був „бунт“ колишніх військових. Таким чином виникла газета „Клярте“ („Світло“).
Часи 1917-1919 років для лівих груп французького громадянства й соціялістичної партії позначилися психологічним роздоріжжям. Протягом цих років „Клярте“ розвинуло велику діяльність. Скрізь засновуються групи „Арак“ і „Клярте“. Активні сили „Клярте“ концентруються біля масової роботи в „Арак“.
Гадалося, що через неї можна буде підготувати перший етап революції. В цей час до активної роботи в „Клярте“ пристають нові інтелектуальні сили молоди з буржуазії, що в
