ляє, що той мир і спокій на Сході Европи, якого так бажають Держави Антанти, наступить лише тоді, коли суверенний Український народ матиме право на Українських Установчих Зборах вільно вирішити долю української землі — чи має бути Україна цілком незалежною, самостійною Державою чи має об'єднатись з иншими Державами в більші державні організми. Коли ж такого права не буде визнано за Українським народом, коли йому не дадуть змоги вільно вирішити свою долю, не заспокоїться Українська земля. Після довгого сну прокинулась Україна на боротьбу за свою волю і не доведеться приспати сил народніх демагогії московських комуністів, чи реакції царських генералів.
Бажаючи лише миру і спокою для змученої зруйнованої України, Правительство У.Н.Р. заявляє, що з радостю прийме мир, коли окупаційна Совітська армія залишить теріторію України, коли Правительству У.Н.Р. дадуть можливість скликати на демократичних основах Українські Установчі Збори, які остаточно вирішать долю України та установлять лад і порядок на колись благодатній, нині зруйнованій Українській землі.
ГОЛОВА РАДИ МІНІСТРІВ ВЯЧЕСЛАВ ПРОКОПОВИЧ.
ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ РАДИ МІНІСТРІВ АНДРІЙ ЛІВИЦЬКИЙ.
МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ АНДРІЙ НІКОВСЬКИЙ.
3 серпня року 1920.
м. Варшава.
З оригіналом згідно
Голова Дипломат. Місії в Варшаві Лівицький.
