2. Менї не стид носить кайдани
За волю краю і братів,
А стид — золочені жупани
Носить нанявшись до катів.
3. Нехай нас мучать і катують,
А слова правди не убют;
Нехай кати всї бенкетують,
Час прийде — разом пропадуть…
4. Що нам тюрма! — то слава наша.
Ми всї тепер сидим в тюрмі,
Всї пєм одну ми скорбну чашу,
Одна вона, — тобі й менї!
5. В кого єсть совість і надїя,
Того ся чаша не мина;
Той випити її зуміє
Усю, усю, до дна, до дна!
6. Кого у краще віра гріє,
Тому ся чаша не страшна, —
Вона прибавить ще надїї
І більше укріпить вона.