власними справами, навіть великі історичні події проходять якось непомітно. Навіть наше українське суспільство звернуло на цю велику подію досить мало уваги. Можна легко зрозуміти, чому се так сталося. Наш народ сам тепер бореться за своє визволення, сам проливав свою кров за свою свободу. В запалі боротьби нема часу оглядатися на те, що ідуться де-інде. Та нема и того душевного опокою, якого потрібно, щоб глибоко заглянути в чужі справи, щоб пильно придивитися до чужого життя, чужих страждань і чужих перемог. Наше, своє, рідне кличе тисячами голосів: тут не до чужих!
Ця книжечка має на меті оповісти трохи докладніше про ту боротьбу ірландського народу, яка нині дійшла до такого доброго завершення. Ми не знаємо, як довго доля судила ще нам боротися за наше визволення Може бути, що наша дорога до волі буде коротша й щасливіша від ірландської, але може й так статися, що нам доведеться пройти той самий хрестний шлях, який пройшов ірландський народ.
У тім чи шипім випадку буде цікаво й корисно на прикладі Ірландії побачити, як инші народи борються за свою волю, як треба боротися за волю. Українців вже й так називають «Ірландцями Сходу». Треба отже пильніше придивитись, якими були правдиві ірландці, як вони боролись за свою волю й як вони її вибороли.
