ріяльну власність, рівні права й рівні умови існування всім своїм горожанам. Вона працюватиме для щастя й добробуту цілої нації й всіх її частин. Її серцеві стоять однаково близько всі діти нації, й вона забуде всі ріжниці в думках, які в минулім відокремили меншість од більшости й які навмисне роздмухував чужий уряд.
«Доки наша зброя не приведе до слушного часу, коли повстане постійний національний уряд, заступаючий цілий ірландський народ і обраний голосами всіх ірландських мужів і жінок, доти утворений отсим тимчасовий уряд управлятиме горожанськими та військовими справами республики в характері уповноважених народу та в його імени. Ми ставимо ірландську республіку під охорону всемогутнього Бога, якого прохаємо благословити нашу зброю, й благаємо, щоб ніхто з тих, що служать нашій справі, її не обезчестив. У свою велику годину ірландська нація хоробрістю її дітей та їх готовністю жертвувати собою для загального добра повинна показати, що вона достойна тої високої долі, до якої її покликано».
Під відозвою підписались семеро провідників повстання, які рівночасно творили й тимчасовий уряд.
У цій відозві, загалом такій гарній та щирій, лише одне місце не цілком відповідало дійсности, власне те місце, де говориться, що передовсім організатори повстання покладались на власні сили. Власних сил у дійсности було дуже небагато, а головна надія покла-
