Сторінка:М. Григорович. Як Ірландія здобула собі волю (1924).djvu/56

Ця сторінка вичитана

 — через ірландсько-республиканське брацтво; вона терпеливо удосконалила свою дисциплінованість через свої явні військові організації — через ірландських добровольців та через ірландську горожанську оборону — й рішучо вичікувала слушного часу, щоб виступити прилюдно. Нині Ірландія користується слушним часом, і опіраючись на своїх засланих дітей в Америці та на хоробрих союзників в Європі, а передовсім докладаючись на власну силу, виступає на рішучу боротьбу в повній надії на перемогу.

«Ми оголошуємо, що народ Ірландії має право на посідання Ірландії й що необмежене роспорядження ірландською долею є суверенним і невідкличним правом Ірландії. Хай чужий народ і чужий уряд надовго присвоїли собі це право — самого права вони не знищили; бо тільки знищенням ірландського народу можна його знищити. В кожнім поколінні ірландський народ підносив своє право на національну свободу й суверенність, шість раз протягом останніх 300 літ зі зброєю в руках. Ми опіраємося на це основне право, ми боронимо його знова зі зброєю в руках перед цілим світом і проголошуємо цим ірландську республику, як суверенну, незалежну державу. Ми присвячуємо своє життя й життя наших братів по зброї справі ірландського війська, ірландського добробуту та справі возвеличення Ірландії серед инших націй.

«Ірландська республика має право на вірну службу всіх мужів та жінок Ірландії й жадає її отсим. Республика обезпечує духову й мате-