Ірландія мала нарешті давно очікуваний гомруль. Але що він їй давав?
Своєю формою гомруль до певної міри відповідав народнім бажанням. Ірландія діставала власний парламент на зразок англійського, себ-то, палату громад із 164 виборних послів і палату панів із 40 призначених ірландським урядом членів. На чолі ірландського уряду мав стояти англійський віце- король, який складав міністерство, відповідальне перед ірландським парламентом. Ірландія повинна була ще до того мати 42 послів у загальноанглійськім парламенті.
Та суть гомруля не відповідала цій на-зверх досить широкій формі. Ірландський парламент не мав навіть права контролювати власні фінанси. Податки парламент мав право зміняти лише в сторону їх збільшення, але не в сторону їх зменшення. Заводити нові мита чи зміняти вже існуючі парламент також мав право лише під великими застереженнями. А ота залежність «вільного» ірландського уряду од віце-короля, який мав право накладати своє «вето» (не позволяю) на кожний новий закон, що йому не подобався! А залеж-
