не призначені, як досі. Перші ж вибори до цих рад, які відбулися р. 1899, дали чотирі пятих усіх радників-Ірландців. Від того часу ціле місцеве самоврядування в Ірландії перейшло в руки національних ірландських елементів, а це дуже полекшило боротьбу й за повне визволення Ірландії.
Двадцяте століття, яке нарешті принесло Ірландії остаточне визволення й державну самостійність, почалось дуже визначною подією.
Великого ірландського патріота й народнього провідника Чарлза Парнеля вже не було в живих: він помер ще р. 1891. Але вже за якийсь час до своєї смерти він втратив свій вплив на ірландських послів у парламенті, бо скандальний шлюбний процес підкопав його політичне становище. Тільки частина послів не зрадила памяти Парнеля й об'єдналася під проводом його однодумця Джона Редмонда. Друга частина, клерикально настроєна, відкололась від парпелістів і об'єдналась під проводом Джона Ділона.
Хоч у парламенті обидві ірландські пар-