станському духовенству. Щоб допомогти бідуючій людности ще більше, партія О'Конеля добилась ухвали закону про збудовання в різних місцевостях Ірландії особливих домів для бідних і безробітних.
Та О'Конель добре розумів, що ніякі заходи не вирвуть ірландського народу з пазурів нужди й злиднів, доки Ірландія не буде самостійною. Тому він вже р. 1830 вніс до парламенту законопроект про відкликання унії між Ірландією та Англією. Можна собі уявити, як поставився англійський парламент до цього законопроекту! Але в краю, в самій Ірландії, клич О'Конеля стрінув величезний і однодушний відгомін. Скоро заснувався Союз для відкликання унії. За короткий час союз набрав такої сили, що Англія, боячись вибуху повстання, надала намісникові Ірландії надзвичайних прав і післала туди 36 000 душ жовнірів і 6 000 душ поліції.
Під натиском цих репресій Союз мусів притамувати свою діяльність.
Роки 1845–46 принесли Ірландії страшний неврожай. Виник нечуваний голод, який разом з хоробами та еміграцією зменшив людність Ірландії на 2 міліони душ. Англійський уряд призначив де-які кошти на боротьбу з голодом, але то була краплина в морі. Причина голоду — давні й нові конфіскації ірландських ґрунтів — зіставилася й далі, а тому лихові не могла зарадити ніяка доброчинність. Доведені муками голоду до роспачу, люде кинулись грабувати. Незвичайно поширився бандитизм. Тоді уряд зро-
