Особливо багато таких союзів з'явилося в другій половині 18 століття, коли народ трохи прийшов до себе по жорстоких переслідуваннях часів Вільяма III, королевої Ганни та Юрія І. Найбільш відомі з цих союзів «Білі Хлопці» (White boys), «Сталеві Серця» (Hearts of steel) і «Дубові Серця» (Hearts of oak). «Білі Хлопці» мстилися на жорстоких дідичах, попах, урядовцях та їх помічниках. Намітивши свою жертву, «хлопці» вибірали темну ніч, накидали на себе білі балахони, вимащували собі обличчя сажаю й нападали на намічену особу. Добре набивши чи замордувавши, кого було треба, «Хлопці» знов зникали так саме тихо, непомітно й без сліду, як з явилися.
«Сталеві» й «Дубові серця» боролись особливо проти тяжкої дорожної повинности, так званих шарварків. Англійські власти допікали бідним ірландським мужикам отими шарварками до живих печінок. Це було гірше панщини. Бувало, тільки візьмуться в якім-небудь селі люде орати, сіяти чи жати, як вже з'являються Англійці й зганяють на шарварок прокладати нові дороги чи поправляти старі. Хто з англійських урядовців занадто допікав тими шарварками, той вже рано чи пізно гинув од руки «сталевих» чи «дубових» сердець.
Хоч Ірландці як відомо, всі католики, проте тогочасні закони примушували їх платити десяту часть урожаю, т. зв. «десятину», протестанському духовенству. Можна собі уявити, з якою охотою бідні ірландські мужики, вже й
