нас, кажучи: паганий, пакинув, а иноді та вимова проривається й на письмі. Звук а в московській мові иноді вимовляється, як е: чеси (часи), — чого в нашій мові нема: у нас усі звуки вимовляються й пишуться так, як їх Бог сотворив: о буде скрізь о, а буде скрізь а.
2. Звука г (h) в московській мові майже нема; його заступає звук ґ (g); в українській мові навпаки ґ зустрічається дуже рідко, а переважає скрізь г. Тому-то Московцям трудніше навчитися по вкраїнському, ніж по французькому, бо завжди вони будуть вимовляти наші слова по своїй фонетиці: ґалушка, Ґапка.
3. Звука ф наша мова не має і старається замінити його (особливо в іменах власних) звуком х (Хима, Хотина, Хома), хв (Хведір, Хвастів), п (Пилип, Опанас, Нечипір), т (Марта, Текля).
4. Гортанні г, к, х, особливо в одмінках іменників, м’якшаться у нас по старо-славянській фонетиці, на нозі, в руці, на стрісі, чого вже нема в московській мові, принаймні в одмінках (падежахъ).
5. З московської азбуки у нас нема літер: ѣ, ъ, э, ѳ і ѵ, а за те маємо свої літери, яких нема у Московців: ґ, ї, є.
Що до граматичних форм, то в українській мові збереглися ще старі форми, які московська мова вже втратила або має тільки рудіменти їх, а саме:
1. Двійне число: дві (чотирі) нозі, дві руці, очима, плечима, дверима. Часто-густо калічать наші
43
