що?) Отже ніяк не можна сказати: „я дивлюсь книжку“ або „роздивитися справу“. Дивитися можна на книжку, на небо, роздивитись по хаті. Справу можна розглядати, розглянути,
Диву датися — поганий московізм; по нашому треба: дивуватися.
Добрий — у нас не має того другого, побічного значіння, як у московській мові: „большій“. Добрая половина не можна перекладати: добра половина, а хиба: більша половина (та й то це лоґично не гоже, бо половини обидві однакові, а коли одна більша, то це вже не половина, а частина).
Добича — московізм, треба: здобич.
Журити (моск. журить) — такого слова нема в українській мові; є: дорікати, докоряти. Наше журитися = моск. унывать, озаботиться, пригорюниться.
Заговорити може знахорка зуби, або-що; є й московське таке саме. А „заговорить“ у розмові — краще буде: промовити, озватися.
Займатися можуть дрова, солома, то-що; а для перекладу московського „заниматься“ треба шукати инших слів: працювати („заниматься акушерством“).
Затопити піч — це московізм; треба: роспалить у печі. Затопити у прямому розумінні можна човен або щось инше у воді; або ще кажуть
18
