Сторінка:Михайло Драгоманов. Пропащий час. Українці під Московським царством (1654-1876). 1909.pdf/6

Цю сторінку схвалено

її вустній словесности та письменству, — забороненому звісним маєвим указом 1876 р. В самім кінцї розвідки мусїв бути поданий загальний висновок і вказаний Українї вихід із її пропащости під Росією.

Льоґічний вихід міг бути тут лиш один — відрив України від Росії.

До cero виходу Драгоманів і хилився в перші роки своєї еміґрації, чуючи за собою й реальний ґрунт до того — революційний настрій серед певної частини тих земляків у Росії, котрі й поручили були йому ведення української полїтики за границею, — настрій, викликаний головно згаданим указом, котрий, своєю чергою, виданий був для „пресѣченія“ „сепаратизму“ російських Українцїв.

Свою прихильність до насильного заведення самостійної української держави Драгоманів виявив тоді прилюдно — в полємічній статї з редакцією львівської народовецької „Правди“, п. з. „Опізнаймося“, писаній, — знаю се, — в другій половинї 1876 р., та надрукованій аж у сїчню 1877 р., в нашому радикальному „Друзѣ“ (бо в „Правдї“ не хотїв її надрукувати тодїшний редактор її Володимир Барвінський).

„Перед патріотами нашими, — писав Драгоманів, — дві дороги, — або прямо вирватись у купі з своїм народом з під держави російської, також австрійської і угорської: і я нїчого не скажу проти тих, хто не язиком, і не в чотирьох стінах, а дїлом почне до того йти, — або користуватись усяким прогресивним ступнем тих держав і тих громад, з которими наш народ звязаний, особливо усякими інституціями і напрямками демократичними. Ш. ре-