Сторінка:Михайло Драгоманов. Пропащий час. Українці під Московським царством (1654-1876). 1909.pdf/5

Цю сторінку схвалено
Передмова.
 

 

Стаття Драгоманова, котру пускаємо отсе окре­мим виданням[1], се лише вступ до розвідки його під тим-же заголовком, у якій мало бути показано докладно, чому то він уважав пробуток України під Москвою-Росією за пропащий для неї час.

Розвідки мала складатися, очивидячки, з цїлого ряду дослїдів усїх царин життя України, в момент її прилуки до Москви, — показати всї добрі й лихі зерна того життя, а далї — занидїння добрих зерен або й затоптання їх копитами московсько-російських орд, а розростання злого — давного й нового, посїяного тими-ж ордами й виплеканого під їх захистом. Остатний дослїд мав бути посвячений, очивидячки, найдорожчому духовому доробкови України —

  1. Від слів „Чому не проміняти…“ вона вже оповіщена мною в I. частинї переписки Драгоманова, надрукованій 1896–7 рр. в „Житю і Слові“, та 1901 р. окремою відбиткою в „Науковій Біблїотецї Укр. Вид. Спілки“ (ст. 100–118).