робили те, що більша частина сїльського люду була на дїлї вольною. А тодї вже були часи, коли встроїлись народоправства, або республики Голяндська і Швайцарська, а на який час було і анґлїйська, котра хоть перемінилась впять в королївство, та таке, в котрім вже в кінець не стало самодержавства, або самовольства королївського і в кінець розрослись зерна старої анґлїйської вольности: король втратив право що небудь зробити без ухвали ради земської, або в чім небудь порушити право якого небудь англичанина.
Тодї, як наша Україна прилучилась до московського царства, такі вольности заводились не тільки по стародавньому звичаю, як було колись за часи городських народоправств руських до татар, або в Пскові і Новгородї, котрі вибірали і вигоняли князів „по старинѣ“; нї, двістї років назад вже думка про вольність піддержувалась і осьвітою, читанням книг про народоправства у Греків та у Римлян. Также само двістї років назад скрізь вже по Европі освіта стала вменшати крепацтво, котре Українцї майже скрізь тільки що скинули у себе, повставши проти польських панів.
Од того можна думати, що в Українї мала-б з'єднатись старосвітська вольність вояцька з новою, всенародньою, про котру вже турбувались освічені люде в Европі, можна було ждати, що те, що завелось на Українї само по собі, буде піддержане нарочитою думкою, бо й на Українї тодї вже чули й писали напримір про голяндську республику, котра також одбилась од королїв іспанських, як Україна одбилась од королїв польських.
Навірно можна сказати, що якби Україна, одірвавшись од Польщі, стала була осібним княжеством,
