всякой въ томъ ни отъ кого помѣшки. Также потомъ челомъ бьемъ, чтобъ намъ вольно было всякія питья для своихъ же подданныхъ держати, вино курити и откупъ, какъ извичай есть на Украинѣ имѣти и при всемъ томъ извычаю, какъ въ томъ краѣ ведется, пребывати“. Про це усе просили пани Богданов і Тетеря у царя „привилїї на хартіях, золотими словами писаних“.
Колись польські пани також позабирали землї і перш усього старались захопити за тим такі струменти та заводи, що найпотрібнїщі хлїборобови, або такі, котрі переробляють хлїб — млини та винницї, що-б хлїбороба держати в своїх руках, та захоплювати луки, що-б не було куди без плати хлїборобови скотину вигнати, та лїси. Народ именно через те і піднявсь проти Польщі у купі з козаками, що „вражі ляхи“ ріки і луки жидам заарендували, — а тепер козацькі старшини, вмовляючись з московським урядом про козацькі вольности, почали вимовляти собі те, що за часи Польщі мали в себе пани та їх рандарі жиди. Потроху почало йтись до нового крепацтва, а московське царство не тільки не зупинило цїєї ходи, а ще помогло розростись злим зернам, що були в козаччинї, а добрі заглушило.
А були в переяслівських статтях і добрі зерна именно такого устрою громадського, до котрого також прямують скрізь освічені люде. Ту тумовлялось, що-б чужі люде у дїла краєві не вступали, що-б усякий уряд був виборний, що-б нїхто без суду не був скараний і що-б судили свої люде, товариші, хоть козаків, шляхтичів та міщан, коли не усїх. Так була на частину огорожена воля краю і народу од самоволї царської. Гетьман і старшина тільки нїчого
