зруйновано Сїч, усе те роблено нї для чого, як що-б доконати старі українські порядки. І скільки то хитрощів пішло на те в московських бояр та петербурських чиновників, скільки муки приняв простий Українець, скільки попогнувся та призвичаївся ябедничати український пан та полупанок, поки це случилось, — для того, що-б потім признатись що усї цї „нові“ порядки нїкуди не годять ся!
Коли в 1654 р. Україна прилучилась до Московського царства, то була між українськими козаками з одного боку і московськими боярами і царем з другого боку ось яка умова:
Прошеніе гетмана Богдана Хмельницкаго къ Алексѣю Михайловичу съ приложеніемъ договорныхъ пунктовъ.
Божіей милостію, великій государю царю и великій княже, Алексѣю Михайловичу всея великія и малыя Россіи самодержче, и многихъ государствъ государю и обладателю, твоему царскому величеству.
Мы, Богданъ Хмѣльницкій, гетманъ войска запорожскаго, и все войско запорожское; и весь міръ христіанскій россійскій, до лица земли челомъ бьетъ:
Обрадовався вельми спожалованья великаго и милости неисчетныя твоего царскаго величества, которою намъ изволилъ твое царское величество показать, много челомъ бьемъ тебѣ, государю нашему, царскому величеству, и служити прямо и вѣрно во всякихъ дѣлѣхъ и повелѣніяхъ царскихъ твоему царскому величеству будемъ по вѣки, только просимъ вельми, яко и въ грамотѣ просили есмы, изволь намъ, твое царское величество, въ томъ всемъ пожалованьѣ и милость свою царскую указати, о чемъ посланники наши отъ насъ твоему царскому величеству будутъ челомъ бити.
1) Вначалѣ, изволь, твое царское величество, подтвердить права и вольности наши войсковыя,
