Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/95

Це мене вхопило за живе, і я, знов покинувши свого „Непобідимого і Мітру“, сів писати довгий огляд, котрий потім появивсь під назвою „Література россійська, велико-руська украйінська й галицька“. Там я задумав критично переглянути всю тодішню украйінофільську й народовську ортодоксію, показати єі безосновність перед реальними обставинами й потребами, зробити теж саме й з ортодоксією москвофільсько-панруською, — а на решті дати нарис реалістично-прогрессівного украйінства й панруськости зовсім на інших підставах. Замір мій ліпше всього вкладавсь у мотто: destruam et aedificabo! Але посилаючи першу частину своєі статті Навроцькому, я побоявсь, що таке мотто покажеться претензійним, і перемінив aedificabo на aedificabitis, при чому з нервозности навіть якось помиливсь.