Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/82

Ця сторінка вичитана

розєдинитель. І не глядючи на це, навіть ті самі, що терплять в Россіі від своіх Юзефовичів, носяться в Австріі з криком: обєдинителі!… Але ж вернемось до 1872 р.

Серед моєі флорентійськоі переписки з Січовиками того року я довідавсь, що поновляється львівська „Правда“. Про це писали мені з россійськоі Украйіни, звідки дано гроші (щось 700 рублів) на початок діла, — писали з Відня, а на решті й із самого Львова з редакціі „Правди“. Всі кликали мене писати до нового украйінсько-народовського органу. Редакція писала в формі навіть низькопоклонній (як потім довідавсь я, це звичайна австрійська манєра котра не гварантує вас від грубостів, коли це потребується далі інтересами вашого „нижайшого слуги“). Я відложив на бік свого „Непобідимого Мітру“ (Deum Solem Invictum Mithram), ради которого