Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/80

Ця сторінка вичитана

мене й на моіх очах у Січовиків взаємини з буковинцями й угорцями, котрі приносили й присилали мені етнографічні матеріяли, записані навіть єретичою фонетікою, почали буковинці і угорці співати пісні по Лисенку й читати книжки украйінофільські. Але я мусив скоро залишити Австрію й не знаю, як там на цім полі діялось далі… Тільки по тому, що написано навіть в статті В. Лукича „Угорська Русь“ (во многому цінній) бачу, що ортодоксальні народовці й доси нічогісенько не розуміють в справах Угорщини, і коли сам В. Лукич бачить в шкодливому й подлому мадярові Панковичі трохи не народовця тільки через те, що він виступав проти православія й Россіі, — що йому, як угорському чиновнику-епіскопу було, звісно, не трудно. Не диво, що при такому розумінню угорсько-руських справ, народовська пропаганда серед закарпатських