Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/76

перші, як православні, а другі з реакціі мадяронству. Я настоював на тому, що ні до буковинців, ні тим більше до угорців не можна підступати з звичайним украйінофільством, раз через те, що вони проти того направлені уперед, а вдруге через те, що йім таки й чужі спеціяльні, козако-украйінські традиціі. По мойій думці до тих і других треба підступати з загально-демократичною ідеєю, а окрім того показати йім в Россіі другі напрямки, окрім московсько славянофільського, напрямки демократично-прогрессівні й звернути буковинців і закарпатян на подібну же дорогу на йіх власнім грунті. З того само собою виходило б і національне народовство, котре б злилось з украйінством. Спеціяльний привід до того, щоб мені налягти на Січовиків з такими намовами, явився, коли я прочитав у газетах, що член „Русской Основы“ Гр. Купчанко реферував про