для того, що й вони мені здають ся характерними: в Россіі ні серед Москалів, ні серед Украйінців я не бачив ні того способу пошани, з якими говорив зо мною той чоловік, ні такого власне сорту пасквілів. А в Галичині бачив не раз і чув про такі речі од других теж не раз…
Днів за два до вийізду, почувши, що лекціі в гімназіях уже почались, я спитав двох учителів руськоі гімназіі, чи можна мені прийти до них на лекціі? — А чому ж? — кажуть. — І ми вмовились про години.
Коли се в „Бесіду“ входить нова особа. Мене підводять: П. Директор руськоі гімназіі. — Я дуже радий і кажу йому про велике щастє, що я таки не вийіду зі Львова, не побувши в руській гімназіі, єдиній на світі з нашою викладовою мовою.
— От, кажу, обертаючись до професора, котрий мене рекомендував, —
