Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/201

Ця сторінка вичитана

тельности“. Коли чую, що вже скінчились гімназіяльні вакаціі, не забаром почнуть ся лекціі в гімназіях. [А в універсітеті ще ні, через що між інчим в сей пройізд я не бачив у Львові ні універсітету, ні єго професорів.] На „Бесіді“ я побачив кілька нових лиць, — але вже ніколи було й знайомитись з ними. Одно тілько мене зацікавило іменем, котре було підписане між інчим на одній досить радікальній брошурі, виданій в 60-ті роки. Мені сказали се імя, показуючи на кругловидного мущину за карточним столом у „Бесіді“. Поки я стискав йому руку, він якось по салдацькому витягшись сказав мені, мов командіру: „Скажіть, будьте ласкаві, щоб на мене не накидали іншого громадського діла; я хочу викінчити граматику; я вже раз написав був, так вони десь згубили в „Просвіті“.

Я не знав, що й відповідати, —