ныхъ“ в Петербурзі або в Москві, — чи признав би там його хто небудь за свого?! Я пригадав собі те, що мені розказували професори одеські про той сюрпріз, який зробив серед них і своєю мовою і своім змістом лист Головацького, котрого славянофіли й міністр Толстой хотіли було посадити в Одессі на катедру „русскаго языка и словесности“, і як сам Толстой, котрий случивсь на той час у Одессі, побачив, що така професура в Россіі може бути дійсним скандалом, — і сказав, що для Головацького він має „другое назначеніе“. А сей новий екземпляр „настоящаго русскаго“ із св. Юра перевисшав усе, чого навіть я міг ожидати.
Пора вже було йіхати до дому, — так треба було діждатись пакунків з книгами, посланих з Гейдельбергу. Щоб наповнити час, я почав оглядати деякі місцеві „достопримѣча-
