Ця сторінка вичитана
словника, і дійсно ожививсь, коли заговорив про се.
Показав він мені й кілька уривків тоі праці. На мене повіяло духом антікварів XVI–XVII в., з тою ріжницею, що у них, а надто у Італіянців і Голландців, було більш живого нюху, або хоч артистичного чутя та архітектурного інстінкту. А тут якісь шматочки без початку й кінця, без провідних ниток, немов миша нагризла кавалочків, серед котрих іноді виявлялись і дорогі.
— Ну ось, я показував свою роботу графу Уварову, — казав учений своім язичієм, — питав, чи не можна б у Россіі видати йійі, так він нічого не сказав. От Вам і Россія! А тут „принаслідують“.
„Вотъ Вамъ и настоящіе русскіе!“ — думав і я, прощаючись з галицьким ученим. Посадити б його справді серед „русскихъ уче-
