— От тут уже починаються Поляки, — вертілось у мене на думці, — се вже наші люде й нашоі сторони, се вже на пів дома. Де то саме лежить етнографічна гряниця польська?
Коли се стація! не памятаю вже яка. Кондуктор пробіг проз потяг, одчиняючи двері вагонів. А треба сказати, що ми сиділи в якомусь дамському вагоні, куди пускали мущин тільки таких, котрі йіхали з родинами. На дверіх і було написано Damen-Coupè. Тим часом до нас у скочив якийсь панок і розсівся найвільнійше. Дві чи три Німкені, що сиділи з нами, почали казати проміж себе, але навмисне голосно: Се дамське купе! Панок трохи засмутивсь і почав поглядати не так то весело навкруги. Коли се в двері сунеться одна, друга, третя постать — мужицька, з бесагами, з палками й брилями, що котрим я, пригадуючи етнографічні картинки й музеі і при-
