одних украіньских и российських стоіть він високо. В клясі VI. читаю устну словесність; тепер Думи історичні — єдина то роскіш для мене!
Не так вже задля „Rechtskontinuität“, як більше за для практичности (вірний приказці „Добре псу муха ніж гола юха“) кинув я гадку, щоби на Украіні в кождій ґимназияльній клясі учено по 2 годині на тиждень язика рідного на тімже язиці, як то ми в Австриі учимо ся побіч язика польского и німецького, угорського (на Уграх), румунського (на Буковині) також и нашого питомого язика, малоруського за помочею тогож язика. Инші предмети всі най би вже були до якогось часу учені на язиці державнім великоруськім, як у нас тепер учать ся на польскім, а давнійше на німецькім. Вже нічого не хочу говорити о універзитетах на украінській землі — хотяй би там катедра нашого язика
