Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/127

Ця сторінка вичитана
II.

Станіславів 17. Жовтня 1872.

Високоповажний Добродію!

Не знаю чи зможу я Вас переблагати за таку мою крайну неувагу на утримуванє кореспонденциі з Вами Високоповажний Добродію, до котроі Ви мене так радо заохотили ласкавим Вашим письмом з весни. Я до того так був необачний, щом сам велерічиві обітниці поробив, а осущенє их відложив на богзнає коли. Відай вже не надолужу того зла, а чую сесе так сильно, що, як здає ся мені, оправданє моє лише на марні причини звернути мусить. Таким було би сесе, що я в Перемишли до Липня не знав, чи и на дальше там зістану, бо що хвилі чекав я, що Рада Шкільна завдасть мене де небудь на службу. Відтак не знав я, чи дійде Вас мій лист по дав-