Ця сторінка вичитана
або ліпше „народників“, vulgo „нігілістів“. Дальше, з поводу украйінських бунтарсько-народницьких брошюр я довше спинюсь на відносинах між украйінофільством 60-х років і россійським „народництвом“ 70-х рр. Тепер скажу тілько, що між ними не тілько нема прінціпіальноі незгоди, але що россійські бунтарі-народники тільки переклали на прозу і консеквентно при клали на практиці те, що украйінофіли, виховані на „Гайдамаках“ і подібних творах Шевченка, розказували в віршах та піснях[1]. І тим і другим однаково недоставало европейськоі політичноі школи, знання того, як в наші часи мусить поступати освічене народолюбство. Через те між россійські бунтарі-народники так бага-
- ↑ Нагадаю, що у всероссійських бунтарів настольними книгами були Костомарова „Бунтъ Ст. Разина“ й Мордовця — „Гайдамачина“ і „Политическія движенія русскаго народа“.
