Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/101

Подолінського, котрий тоді був дуже близьким чоловіком до д. Лаврова й редакціі „Впереда“, що збиравсь виходити. В листі тому Подолінський, котрого я трохи знав у Кийіві, просив мене прислати статтю про Шевченка, щоб єі прочитати на зборах у роковини єго смерти. Зоставалось часу щось днів з 3–4, з котрих два мусили пітти на дорогу мого листу з Флоренціі до Цюріху, — і я мусив писати день і ніч, так що рука зовсім зомліла, — але вспів прислати свою статтю на строк. Звісно, я найбільше виставляв гуманітарно-демократичну суть творів Шевченка, показуючи впрочім, як вона корінилась в історіі нар. поезіі, й життю Украйінців. Статтю цю, (котра потім, щось через рік, була напечатана в петербурській „Недѣлѣ“, дуже обкусана цензурою самого редактора, з роду Украйінця й приятеля петербурських украйінофілів старих і молодших) про-