гарячі соціялісти. Цюріхські ж Поляки, навіть студенти, виступали ворожо против цеі молодіжі, а надто проти студенток, навіть агітували проти них серед Німців, — Галичан же відбивали від усяких взаємин з Россіянами навіть з Украйінцями, вмовляючи йім, що коли вони держаться з „Москалями“, та ще й з соціялістами, то вже вони не Украйінці й не Арійці навіть. Таке саме розказував і мені Галичанин С. С., коли я прийшов у „Русскій кружокъ“, запрошений туди д. В. Нагірним, котрий сам не цуравсь ні Москалів, а тим більше Украйінців. Я ж вступив у кореспонденцію з д. Нагірним ще з Флоренціі, прочитавши одну відозву єго з Цюріху в „Слові“ і у „Правді“, — після чого я послав для „Р. Кружка“ наші кийівські видання й кілька інших украйінських книг.
В февралі 1873 р. получив я у Флоренціі лист з Цюріху від Сергія
