цього самого дня кінооператорові теж не повезло: дві скрині з фотоприладдям залляло морською водою. Пропало багато хемікалії та аркушів із двадцять фотопаперу.
Перший день у морі скінчився якось надзвичайно швидко й непомітно. Ми готувалися до другого дня, бо ранком мусили закінчити перехід через Чорне море й дістатися Стамбулу, де, ми були певні того, нас пустять на берег.
Туманним ранком „Ф. Літке“ підходив до Стамбулу. Пароплав поволі, мінімальною ходою, просувався крізь туман, раз-ураз подаючи гудки. На спардеку біля борту стояв сумний, з виглядом цілковитої безнадійности, кінооператор, устрявши поглядом у сиву мряку, що вкривала море й заховувала від об'єктиву його апарату берег.
Легесенько плюскалось море біля бортів, майже непомітно похитуючи судно. „Ф. Літке“ сидів глибоко в воді, вода заливала відводні труби, й інжектори не працювали. Троє паровичників тягали відрами попіл, сміття й жужіль із паровичні на спардек і висипали їх у море.
