стирчати на містку, одна з більших хвиль підкотилась до борту, відкотилася й залишила за собою двометрову прірву. „Літке“ нахилився на правий бік, мій новісінький штатив нагнувся, хитнувся й з розмаху полетів у море. Я бачив, як його підняло на хвилі, й він поплив назад у протилежний від нашого шляху бік. Ще бачив його хвилин зо дві в подовгастому вирі за нашою кормою. Далі він зник.
Лише за обідом, коли в кают-компанії я розповів про моє нещастя, капітан зауважив, що треба було швидко повідомити його або вахтового, й вони затримали б пароплава та наказали б виловити штатив…
Що ж, я не знав, що заради мого десятикарбованцевого штативу можна зупиняти пароплав. Хоча, правда, у даному разі він відігравав ролю „заколесника“. Найдешевше, а без нього не поїдеш. Недорогий, але вданому разі без нього нічого фотографувати не можна — де потрібна експозиція більше від однієї секунди. У кінооператора ще є чудовий штатив, але важить він із півпуда, й користуватись ним незручно. До речі,
