Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/54

Цю сторінку схвалено

станціям треба платити дорого та до того й чужоземною валютою.

За столом радиста (прозваного Марконі) та лікаря ніхто інакше не зве, як „люба господиня“. На їхньому обов'язку стежити, щоб вчасно й в достатній кількості було подане, прибране й зроблене все, що стосується харчування. З вином наша господиня має найбільше клопоту. За колективним договором команді пароплаву під тропіками, коли температура повітря понад 20°, видається по півпляшки вина на людину. Ми почали вино ще до тропіків. Кисленькі лівадійські вина спочатку всім припали до смаку, й тому, що видавали по пляшці на двох, траплялось, що хтось один випивав усю пляшку, залишивши для другого дві чайні ложки. До вина ставилися уважно, до пляшок — ні. Пляшки перемішували. Траплялось, забували пляшки в кают-компанії, і коли, під час хитавиці пароплав давав крен 15–20 градусів, пляшки летіли на підлогу, бились, і вино розливалося. У таких випадках господиня лаялась і обіцяла зняти з себе свої обов'язки. Але за якихось півтора тижні вино набридло,