Основне, що відзначає нелюдські труднощі дослідження Арктики — це неприступність полярних льодових просторів — і арктичних, і ще більшою мірою антарктичних — для наявної до останніх часів техніки пересування й перемагання простору.
Стихія вічного холоду на багатотисячеверстних морських просторах утворює таку силу несприятливих умов, якої нема ніде в іншому місці на землі.
Піщані пустелі Сахари можна, як виявилося, перемогти автомобілем на танковому ході, та в пустелю можна й потроху вгризатись, утворюючи бази зрошення; в пустелю можна принести воду — запоруку життя. Можна оборонитись та захиститись од звірів, гадів, мокрої гарячої задухи, гнилих смертельних міязмів тропічних хащ у Африці, Індії, Південній Америці. У цих тяжких і неприступних для дослідження краях є змога, нарешті, спертись на досвід і пристосованість тубільців чи якось їх використати. Але в льодових просторах Арктики й Антарктики немає людей; майже немає харчу; немає шляху для жодного з відомих і придатних засобів пересування, і головне, немає тепла й джерел, щоб його добути: тепло та його джерело треба принести з собою, за умови, що великого запасу будьякого палива взяти немає фізичної змоги.
