ляють радянська громадськість, уряд і наукові сили?
— Почнемо з першого.
Полярні моря та їхні узбережжя почали притягати увагу европейських мореплавців іще з кінця XVI та початку XVII століття, тобто з тієї пори, коли торговельний капітал, настирливо сунучись на схід до казкових азіятських ринків, відчував потребу знайти туди й найкоротші шляхи.
Шлях до Архангельська через Баренцове та Біле моря англійці знали добре ще в половині XVI століття; звідси вони брали хліб, коноплі й найцінніший крам — хутро. Але знали купці й те, що країна, звідки йде хутро, лежить на схід од Московії, і що прибутковіше було б добратися до хутра на місці безпосередньо, ніж користуватися посередництвом Московського ринку.
Вигоди північного морського шляху, повз береги Азії, вималювались перед торговельним світом іще яскравіше пізніш, коли перші дослідження Сибіру виявили незчисленні багатства цієї країни з силою хутряного звіру, риби, лісу тощо, а також визначили напрям величезних Сибірських річок, що течуть усі на північ, перерізуючи країну впоперек і створюючи водні шляхи вглибині країни. Нарешті, перші дослідження та початок колонізації Північної Америки, зокрема Канади, поси-
