і втягає їх у капіталістичний вир боротьби. Сам капіталізм дає поневоленим средства і способи для їх визволення.
Вони видвигають самі цю ціль, яка все була найвищою метою европейських націй: будування єдиної національної держави, як знаряддя економічної і культурної свободи.
Початок відродження українського народу сягає в половину XIX століття, коли почався проявлятися сильно літературний рух, якого провідниками була національно свідома інтеліґенція, що постала зі слоїв українського народу.
Від ґеніяльного бунтарського поета української кріпацької маси — Тараса Шевченка, далі через культурництво і хлопоманство старих „громад“, через політичний лібералізм і радикалізм Драгоманова — український національний рух в добу революції 1905 року був вже клясово і національно здиференціоналізований.
Створення української соціял-демократичної партії в 1905 році, яка постала з революційно-соціяльної ґрупи, з так званої „Революційної Української Партії“ (Р.У.П.), що істнувала від 1902 р., — було одночасно початком національного і клясового руху українського пролєтаріяту. В революції 1905 року, українська соціял-демократична партія
