Україна на протязі більше двох з половиною століть придавлена російським абсолютизмом, була обєктом економічної експлуатації, національного гнету і кольонією для русифікаторської політики зі сторони державних клясів російської імперії.
Вищі шари української нації, — шляхта і козацька старшина, винародились та пішли на службу російського абсолютизму, а носіями національної думки зісталось закріпощене українське селянство, що представляло собою етнографічний матеріял для професорських дослідів колись „історичної нації“. Сказано, — нація померла.
Однак те, що буває причиною поневолення націй, іменно економічний розвиток, те саме дає і средства закріпощеним для їхнього відродження і визволення.
Розвиток капіталізму так званих „неісторичних“ націй штовхає на нові шляхи, спричинює руйнуючі і творчі процеси, розкладає етнографічну масу, творить з неї кляси і пособляє національному відродженню нації.
По словам Рудольфа Гільфердінґа, які цитує тов. Ленін в своїй праці про імперіялізм, капіталізм втискається також до поневолених народів, революціонізує в корінь старі соціяльні відносини, руйнує тисячлітні аґрарні окремішності „неісторичних“ націй
