стихійно зростаючу опозицію внутрі власної партії до влади.
А для того, щоб як небудь задовольнити стремління широких трудящих мас до здорової економії, обернути колишню колонію Росії в рівноправну країну з другими членами будучих світових обєднаних радянських країн, вони стараються завести чисто буржуазну культурно-національну автономію, в якій афішують свою готовість іти назустріч національним настроям цеї области. Мимо всього замітити треба, що це їм по крайній мірі слабо вдається, завдяки повній відсутності їх від національної стихії і органічної неспосібності, бо вони у всьому сліпо виконують і ведуться приказами і плянами свойого центру з Р.К.П.
Таким чином в часі, коли широкі маси пролєтаріята України не тільки українського, але і руського і зросійщеного робітництва в ході української революції еволюціонізують в сторону правдивого розуміння своїх завдань в цій країні, стремлять до довершення її державної організації і до створення центра, який заряджував-би її економією, політикою і культурою, — правлячі верхи К.П.б.У по причині своєї повної залежности від Р.К.П., параліжують самочинність місцевих сил, реаґують на їх в противному напрямі, і тому все більше і більше
